Мне кажется, под "литературным языком" мы понимаем разные вещи. В моем понимании литературный язык - это прежде всего грамотность, т.е. соблюдение правил языка, которым учат в школе (грамматика, орфография, синтаксис и т.п.) плюс исключение ненормативных форм (диалектизмов, вульгаризмов, жаргона, калек с иностранных слов и т.п.). В этом плане для меня нет разницы между языком Шевченко и Франко. У них разная лексикология, но язык один .
Одразу видно,що того ж Франка ви не читали
Уривок з Каменярів
Іван ФРАНКО
КАМЕНЯРІ
Я бачив дивний сон. Немов передо мною
Безмірна, та пуста, і дика площина,
І я,прикований ланцем залізним, стою
Під височенною гранітною скалою,
А далі тисячі таких самих, як я.
У кождого чоло життя і жаль порили,
І в оці кождого горить любові жар,
І руки в кождого ланці, мов гадь, обвили,
І плечі кождого додолу ся схилили,
Бо давить всіх один страшний якийсь тягар.
У кождого в руках тяжкий залізний молот,
І голос сильний нам згори, як грім, гримить:
"Лупайте сю скалу! Нехай ні жар, ні холод
Не спинить вас! Зносіть і труд, і спрагу, й голод,
Бо вам призначено скалу сесю розбить."
І всі ми, як один, підняли вгору руки,
І тисяч молотів о камінь загуло,
І в тисячні боки розприскалися штуки
Та відривки скали; ми з силою розпуки
Раз по раз гримали о кам'яне чоло.
Мов водопаду рев, мов битви гук кривавий,
Так наші молоти гриміли раз у раз;
І п'ядь за п'ядею ми місця здобували;
Хоч не одного там калічили ті скали,
Ми далі йшли, ніщо не спинювало нас.
І кождий з нас те знав, що слави нам не буде,
Ні пам'яті в людей за сей кривавий труд,
Що аж тоді підуть по сій дорозі люди,
Як ми проб'єм її та вирівняєм всюди,
Як наші кості тут під нею зогниють.
Якщо виходити з ваших критеріїв,то нескладно побачити купу "диалектизмов, вульгаризмов, жаргона, калек с иностранных слов и т.п."
Стосовно грамотності,то це справа кожного юзера.Ми ж,врешті-решт, тут спілкуємось,а не диктант з української мови пишемо