«Переходимо на стандарти НАТО навіть у харчуванні» — заступник начальника Генерального штабу генерал-майор Родіон Тимошенко (інтерв’ю «Главком»)
«Треба пам’ятати, що до Північноатлантичного блоку вступають не Збройні сили окремо, а держава загалом»
Створенням Об’єднаного оперативного штабу реформи у Збройних Силах не обмежуються. Керівництво країни на всіх майданчиках заявляє про план досягнути критеріїв НАТО до 2020-го. Але що це за критерії, наскільки реально за два роки підтягнути нашу армію до такого рівня, ніхто не пояснює. Аби знайти відповіді на ці запитання, «Главком» зустрівся із новопризначеним заступником начальника Генерального штабу генерал-майором Родіоном Тимошенко. Родіон Іванович до цього майже 10 років очолював Центр воєнно-стратегічних досліджень у Національному університеті оборони України, в якому загалом пропрацював більше 20 років.
В інтерв’ю «Главкому» заступник начальника Генштабу пояснив, чому нині неможливе повторення ганебної ситуації, яка сталася навесні 2014-го у Криму. Тоді солдати і командування звинувачували одне одного чи то у відсутності наказів, чи то у їх невиконанні. В результаті півострів був захоплений росіянами без жодного опору. Тимошенко також пояснив, чим Об’єднаний оперативний штаб ефективніший за формат АТО, який Україна використовувала майже чотири роки. Крім того заступник глави Генштабу прокоментував скандал із санітарними автомобілями «Богдан-2251» та розказав про залучення до військової справи програмістів з ІТ-компаній.
— Нещодавно ухвалили так званий закон про деокупацію Донбасу. Що саме він змінює для армії?
— Так званий закон про деокупацію покладає стратегічне керівництво операцією Об’єднаних сил на Генеральний штаб. Безпосереднє керівництво Об’єднаними силами здійснюватиме командувач, якого, як ви знаєте, за поданням начальника Генштабу уже призначив верховний головнокомандувач, президент України. Буде створено угрупування військ, нові органи управління, які нині проходять підготовку. Головну роль у деокупації Донбасу закон покладає саме на Збройні Сили, Об’єднаний оперативний штаб. Він матиме в розпорядженні необхідні сили і засоби як збройних, так і інших військових формувань, які вважатиме за потрібне залучити.
— Яка роль відводитиметься військово-цивільним адміністраціям і їхнім керівникам?
— Керівники військово-цивільних адміністрацій не входитимуть до угрупування, яке виконуватиме військові завдання на визначеній території. Але, за законодавством, вони підпорядковуватимуться командувачу Об’єднаних сил та будуть тісно взаємодіяти з військовим керівництвом для підтримання правопорядку та забезпечення життя населення, організації діяльності установ всіх форм власності.
— Окрім керівництва Об’єднаними силами, в чому ще полягатиме роль Генштабу?
— Нещодавно Глава держави своїм указом ввів у дію положення «Про Ставку Верховного Головнокомандувача» (Указ № 313/2017). Ставка може створюватися за необхідності і її робочим органом визначено Генеральний штаб. Нині на Генштаб покладається підготовка стратегічного плану оборони держави. А після завершення розподілу повноважень та реформування Збройних Сил, Генштаб виступатиме і як робочий орган Ставки Верховного Головнокомандуючого, так і займатиметься управлінням сил оборони. Генштаб здійснюватиме загальне керівництво з питань протиповітряної та територіальної оборони, проведення спеціальних операцій, а також видаватиме відповідні директиви для командувача Об’єднаних сил, на основі яких той буде планувати застосування підрозділів для виконання завдань.
Нині в Збройних Силах є чотири оперативних командування. На території Донецької і Луганської областей діятимуть ще два оперативно-тактичних угруповання і кожні півроку планується здійснювати ротацію залучених до них сил і засобів. Раніше, 2014 року, на початку проведення антитерористичної операції, вимушені були формувати та залучати зведені підрозділи з різних військових частин та навіть оперативних командувань. Нині стан Збройних Сил дозволяє виконувати завдання штатними військовими частинами та підрозділами. Сучасні сили оборони держави, з урахуванням набутого бойового досвіду та навченості особового складу, з урахуванням оснащення військ наявними зразками озброєння і техніки, дозволяють виконувати задачі і в разі широкомасштабної агресії.
— Це все теорія. Яким ви бачите практичне втілення закону «про деокупацію Донбасу»?
— Практичні заходи вже тривають. Це і напрацювання нормативної бази — розпоряджень, директив, уточняється склад сил і засобів, ведеться кадрова робота. Особовий склад готують до виконання завдань, організовано курсову підготовку, у тому числі із залученням Національного університету оборони України. Планується провести низку тренувань і навчань, в тому числі і з бойовою стрільбою на полігонах. З набуттям необхідних спроможностей Об’єднаним оперативним штабом та іншими органами військового управління, після проведення навчань військових частин, які залучатимуться до виконання завдань, відбудеться переформатування АТО в операцію Об’єднаних сил.
— А якими будуть роль і завдання у цій операції українських спецслужб?
— Повноваження правоохоронних органів та військових формувань держави чітко розділені законом. Також мають свої завдання і Сили спеціальних операцій (окремий рід військ Збройних Сил України, до складу якого входять частини спецпризначення і підрозділи інформаційно-психологічних операцій, — «Главком»). Дублювання функцій не допускається.
— Коли в Криму з’явилися озброєні «зелені чоловічки», було багато заяв про те, що наказу стріляти українські військові не отримали. Що зроблено для того, аби не повторилося те, що ми спостерігали чотири роки тому?
— Ухвалений закон чітко регламентує, хто для кого начальник, хто кому дає розпорядження. Генштаб видає директиву для Об’єднаних сил. Для виконання завдання їм виділяються певні сили і засоби, в тому числі з інших військових формувань держави. Об’єднані сили мають свій орган управління, який називається Об’єднаний оперативний штаб. Завдання виконують частини та підрозділи у складі оперативно-тактичних угруповань. Всі вони підпорядковані єдиному керівництву, яке має єдиний план проведення операції. Для військової людини все зрозуміло.
Як я уже казав, відбуватимуться ротації. Наприклад, два оперативних командування виконують завдання, а потім їх замінюють два інших оперативних командування. Та навіть з людської точки зору все зрозуміло: солдат знає, що шість місяців виконує завдання, а після цього повертається до пункту постійної дислокації. Людина знає, що після півроку іде у відпустку. Після відпустки повернулася до своєї частини, пройшла індивідуальну підготовку у своєму підрозділі, потім навчання для злагодження підрозділів і частин, і далі виконання іншого завдання. Таким чином удосконалюється робота над покращенням психологічної стійкості солдатів, вони проходять реабілітацію.
Унормовано законодавчо порядок застосування зброї. Стаття 9 Закону «Про Збройні Сили України» передбачає, що в мирний час Кабмін має ввести порядок застосування зброї. І Кабмін нещодавно такий порядок затвердив.
— Ви очолювали українську сторону у Спільному центрі з контролю і координації (СЦКК) на Донбасі у 2016 році. Але як тоді, так і зараз обстріли з боку окупаційних військ продовжуються. СЦКК є неефективною структурою?
— Певну роль у досягненні Мінських домовленостей СЦКК виконує. Якби там було все добре для російської сторони в плані припинення вогню, то їхні представники звідти не поїхали б в грудні 2017 року, мовляв, через «нестерпні умови» роботи.
Центр вирішував дуже важливі гуманітарні питання: домовлявся про припинення вогню для ремонту водогонів, електромереж, газопроводів з окупованої сторони. Якщо є поранені серед мирного населення, СЦКК слугував майданчиком, аби домовитися про евакуацію людей. Але команди для «бойовиків» давали не із цього Центру, не з Соледара, а з Москви. Росіяни, вочевидь, просто не бажають виконувати Мінські домовленості, тому і вивели своїх представників з СЦКК.
— Чи було у вас неформальне спілкування з російськими офіцерами, якою була їхня налаштованість до української сторони, нашої держави загалом?
— Були з російського боку офіцери, які хотіли би краще ставитися до України, але система у РФ побудована таким чином, що вони перебувають під постійним контролем. Всі переговори між нами і ними фіксувалися. Аудіозаписи вони надсилали до Москви. Наведу такий приклад. Ми повідомляємо про 23 обстріли з їхнього боку і 12 відповідей з нашого. Коли доповідав російський генерал, то він ніколи не називав жодну цифру на підтвердження того, що відбувалися обстріли з так званих ОРДЛО. Тоді виникає запитання: а що, цих обстрілів узагалі немає? Вони любили оперувати тим, що з «вашого» боку стільки загинуло, з «нашого» стільки цивільних. Тобто вони розділяли на ваших і наших. А я завжди підкреслював, що і там, і там є саме наші люди, українці.
— В Україні часто критикують роботу ОБСЄ на Донбасі, закидаючи місії упередженість. Як можна охарактеризувати співробітництво ОБСЄ із українською стороною в СЦКК?
— Трапився випадок, коли було збито безпілотник ОБСЄ з боку окупованого Донецька. Нам вдалося знайти цей апарат. Постало питання щодо подальшого збору об’єктивної інформації, і я наполіг на встановленні відеокамер. Таку камеру встановили в Авдіївці. Інша сторона повинна була дати «добро», аби ОБСЄ встановили камеру на шахті «Октябрь». Зрештою, відеокамеру ОБСЄ там встановила, але окупанти відключили там електроенергію. Цими фактами ми показували, що українці відкриті, а та сторона — ні. ОБСЄ таку інформацію фіксує у звітах. Якщо є якесь порушення з боку сил АТО, ми самі їм про це повідомляємо. Наприклад, це може стосуватися якогось танка, який не встиг після ремонту вчасно повернутися на ті позиції, де мав би бути. Тому міжнародні спостерігачі нам довіряють.
— Українська армія поповнюється новими видами озброєнь. Чи задоволені ви темпами оновлення і якістю цього озброєння?
— Нова техніка та озброєння повинні відповідати тактико-технічним вимогам, які розробляють і висувають до неї Збройні Сили України. Це перший напрямок роботи — щодо вітчизняної зброї. Другий напрямок — це допомога з-за кордону від наших партнерів. Наприклад, постачання радіолокаційних станцій контрбатарейної боротьби AN/TPQ-48, AN/TPQ-49, AN/TPQ-36 дозволили нам замінити стару техніку радянських часів типу АРК-1М, яка не підлягає модернізації. Ми розробили тактико-технічні вимоги до модернізації таких станцій як «Зоопарк-3», які матимуть дальність дії понад 50 км. Тобто дозволять вести розвідку не тільки мінометів противника, але і артилерійських систем противника. Раніше у військах на озброєнні перебували аналогові звукометричні комплекси АЗК-7, які вже модернізовано на цифрові і нині їх ефективно застосовують.
Маємо перспективний зразок озброєння «Положення-2» (1АР1 «Положення-2» — розвідувальний автоматизований звукометричний акустичний комплекс — «Главком»), що дозволяє вести звукометричну розвідку уже з новими підходами. Тепер у військах є і безпілотні літальні апарати. Загалом розроблено і затверджено концепцію розвитку безпілотників в Україні. Є сподівання, що до кінця року отримаємо сучасні комплекси безпілотних літальних апаратів в достатній кількості, що дозволить вести розвідку ефективніше. Зокрема, зарекомендували себе безпілотні комплекси Flу Eye, вітчизняні «Фурії», які використовуються в артилерійських підрозділах, а також інші розробки, як-то «Лелека», «ПД-1» тощо.
— Чи є проблемою для військових те, що для старої радянської техніки потрібні російські комплектуючі, зокрема для «БТР-80»?
— Звісно, раніше ситуація частково ускладнювалась через це. Але варто наголосити, що зараз Збройні Сили мають широку лінійку машин вітчизняного виробництва, їх успішно застосовують під час виконання бойових завдань. Промислові потужності для виготовлення вітчизняної техніки поки повною мірою не задовольнять наших потреб, але з року в рік збільшується кількість поставленого озброєння та техніки, а також і їхня якість. Мали деякі труднощі з виробництвом боєприпасів або артилерійських стволів великого калібру. Але на базах зберігання достатньо артилерійських систем, що дало можливість створити нові артилерійські бригади, наприклад, озброєні 2А36 «Гіацинт-Б» тощо (радянська буксирувана гармата калібру 152 мм, — «Главком»). Нині наші науковці працюють над розробкою 155 мм гармати і боєприпасів до неї. Дослідження ще тривають.
Найпоказовішими є протитанкові ракетні комплекси державного конструкторського бюро «Луч», зокрема, ПТРК «Стугна-П». 2014 року науковці брали участь у її активних випробуваннях. І ця система, і «Корсар» є досить ефективними, сьогодні маємо достатню їх кількість. Як бачите, для розробки нових зразків озброєння потрібно певний час, від декількох місяців до років, залежно від складності завдань та впровадження новітніх технологій.
— Нещодавно спалахнув скандал навколо санітарних автомобілів «Богдан-2251»: з 50 машин, які отримала армія, половина зламалася. Чому це сталося, як уникнути повторення подібної ситуації?
— Будь-яка, навіть найновіша машина може вийти з ладу, коли не дотримуватися певних правил експлуатації. Але найчастіше це відбувається під час військових випробувань, коли техніку експлуатують звичайні військовослужбовці, в бойових умовах або під час навчань. Тому під час розробки і прийняття на озброєння техніки у Збройних Силах запроваджено декілька етапів випробувань та досліджень за всіма можливими напрямами.
Сьогодні на завершальному етапі створення на Чернігівщині Державного науково-дослідного інституту випробування озброєння і військової техніки та її сертифікації. Матимемо можливість не тільки випробувати там новітні зразки озброєння і військової техніки, а й сертифікувати. Цей інститут також проводитиме і випробування автотехніки. Тобто триває створення системи, яка дозволить постачати до військ тільки надійні озброєння і техніку, що відповідають сучасним вимогам ведення бойових дій.
— Але все ж, хто винен у тому, що сталося з санітарними «Богданами»?
— Після виявлення недоліків складено відповідні акти рекламації. Автовиробники спільно з військовими інженерами проводять додаткові випробування, встановлюють причини поломок, і тільки після цього буде визначено, як уникнути таких випадків.
— Нещодавно змінився керівник «Укроборонпрому». Наскільки Генштаб задоволений співпрацею з цим державним концерном?
— Можу навести приклад заводу «Іскра», який займався відновленням радіолокаційної системи АРК-1 «Рись». Люди добросовісно виконали свою роботу, якісно і вчасно відновили комплекси.
— Часто чуємо від представників влади про прагнення відповідати «стандартам НАТО». Але що це таке — стандарти НАТО?
— Стандарти НАТО, якщо коротко, це загальні правила, спільний порядок дій, єдина технологія і підходи до виконання завдань. Ми повинні бути взаємосумісними з Північноатлантичним альянсом не тільки у військовій, а й в інших сферах суспільного життя. Наприклад, інформація в автоматизованій системі Збройних Сил повинна передаватися до штабів країн-членів НАТО. Іншими словами, ми повинні працювати з ними на однакових протоколах.
Хотів би звернути увагу на підготовку та залучення підрозділів Збройних Сил України до участі в процесі планування оцінки сил і несення бойового чергування в єдиній системі європейської безпеки. З цього питання вже розроблено відповідні національні документи. Удосконалення вітчизняної нормативно-правової бази до рівня армій «натівських» країн продовжується. Ряд підрозділів Збройних сил сьогодні вже підготовлені за стандартами НАТО й пройшли сертифікацію. Триває активна робота над новими статутами, які мають бути такими ж, як і в країнах-членах НАТО. Переходимо на стандарти НАТО навіть у харчуванні. Комплекс «євроатлантичних» заходів на виконання річної національної програми Україна — НАТО стосується всієї держави, а не тільки військового відомства.
— Стандарти НАТО — це також сучасна техніка. Але більшість військової техніки в Україні була виготовлена ще за часів СРСР. Як встигнути до 2020-го, адже саме цей рік керівництво держави називає крайнім для того, аби відповідати усім критеріям Північноатлантичного альянсу?
— Перейти на стандарти НАТО не означає лише відповідати ним у техніці. Найважливішими є питання, пов’язані із системою управління. Якщо рота на БТР чи на БМП виконуватиме поставлені задачі, то головне для неї, аби командир зумів отримати завдання і за однаковими протоколами міг спілкуватися зі своїм зарубіжним колегою. Головне, аби наша танкова рота могла виконати такі ж завдання, як, скажімо, американська, німецька танкові роти. Тобто мова іде про спроможності, а не про те, яким озброєнням вони досягаються.
У цьому аспекті хотів би звернути увагу на такий стратегічний документ як Оборонний бюлетень, в якому є каталог з переліком наших цілей. Також є перелік 464 спроможностей, затверджених міністром оборони, що їм ми повинні відповідати.
— Можете виокремити пріоритети з цих «спроможностей» для України?
— Зокрема, це впровадження автоматизованих систем управління Збройних Сил України в тому числі за стандартом НАТО. Так, із врахуванням науково-дослідної роботи «Аріанда» у Генштабі об’єднуємо автоматизоване управління Протиповітряних сил, Сухопутних військ, матимемо можливість отримувати оперативну інформацію від державних органів і інформацію з-за кордону. Тобто, володітимемо інформацією про проліт літаків, наприклад, користуючись даними, які надаватимуть нам країни-члени НАТО.
Автоматизація процесів найперше потребує висококваліфікованих фахівців-програмістів. Для підготовки ІТ-спеціалістів проводимо відповідні курси. Щоб заохотити до навчання особовий склад, Генштаб планує провести у травні в Києві хакатон — конкурс серед програмістів. Ці змагання проводитимемо спільно із нашими партнерами із США та інших країн. Плануємо залучити до нього спеціалістів з усіх силових структур держави — СБУ, Нацгвардії тощо. Конкурсанти змагатимуться між собою у розробці конкретного програмного забезпечення.
— Чи зможе взяти участь у конкурсі стороння IT-компанія?
— Так, запрошуємо усі компанії, які займаються питаннями, пов’язаними з інформатизацією. Це сприятиме обміну досвідом і технологіями з нашими молодими конкурсантами. Змагання не передбачає антагонізму між учасниками. Наша мета — виявити таланти, організувати комунікацію між ними. І головне — координація дій між силовими структурами, іноземними партнерами, між відповідними фахівцями силових структур та інших.
— Наскільки Збройні Сили зараз спроможні організувати інформаційну операцію проти агресора, чим ці спроможності відрізняються від того, що було, скажімо, чотири роки тому?
— Збройні Сили значно змінилися порівняно з 2014 роком. У нас раніше не було Сил спеціальних операцій. Але останнім часом, дякуючи партнерам, зокрема зі США, створено Центр кіберзахисту Збройних сил. Подібні центри є в СБУ, Держслужбі спецзв’язку та захисту інформації. Ефективність та спроможність наш центр неодноразово довів під час комп’ютерних атак на мережі Збройних Сил. Українські військові фахівці нічим не поступаються противнику. Якщо ми говоримо про інформаційно-психологічні операції, то у нас для їх проведення є відповідні сили і засоби.
— Якщо ідеться про інформаційну безпеку, чиї розробки використовуємо в армії?
— Найсучасніші світові розробки, зокрема станції Harris, низку інших засобів передачі засекреченої інформації, які не можна розголошувати.
— До 2020 року Україна має переоснастити всі ланки командування на цифрові засоби зв’язку. Які успіхи у цьому напрямку? Відомо про закупівлі турецьких цифрових радіостанцій?
— Скажу відверто, на початковому етапі ведення бойових дій усі наші засоби зв’язку прослуховувалися. Потім були встановлені потужніші засоби радіоелектронної боротьби. Говорити про аналогові канали зв’язку уже немає сенсу, тому що їх прослуховують, легко можуть подавити. А якщо так, то ворог зможе нанести удари по наших підрозділах.
Зараз до Збройних Сил надходять радіостанції Harris, Aselsan. Щойно повернувся з навчань, які проводилися Повітряними силами. Попри складні погодні умови, навчання пройшли успішно, були групові польоти з використанням у тому числі новітніх засобів зв’язку. Льотчики здійснювали польоти на надмалих висотах, на висоті 100-200 метрів, використовувалися засоби радіоелектронної боротьби (РЕБ), які імітували засоби збройних сил Російської Федерації. Але зв’язок завжди залишався стійким.
— Неодноразово в українських медіа з’являлися повідомлення про складність протидії російським станціям РЕБ, які виводять з ладу українські безпілотники. Наші підрозділи вже навчилися цьому протистояти і зберігати безпілотники. Як це вдалося?
— Найперше, «закрили» канали зв’язку, якими керують безпілотником. Якщо безпілотник починають «глушити» засобами РЕБ, то програма БПЛА автоматично скеровує його із зони дії засобів противника. На одному з навчань безпілотний летальний апарат «Лелека», телеметрію якого було подавлено, зумів повернутися на місце пуску. Так, не до кінця виконав завдання, але успішно повернувся, доставивши розвідувальну інформацію.
— Що змінилося за останні два роки в напрямку створення ефективної системи бойового управління і зв’язку?
— Сьогодні активно продовжується переозброєння військ на сучасні цифрові захищені засоби зв’язку, що стало базою для створення єдиної автоматизованої системи управління військами. Сучасні цифрові радіостанції військового призначення вже зараз повністю сумісні з аналогічною апаратурою армій країн НАТО. Це стосується і засобів протиповітряної оборони (ППО), і радіорелейних станцій зв’язку, а також радіолокаційних станцій типу «Пелікан», ефективність яких продемонстрували на навчаннях. Переозброєння триває на всіх рівнях — від тактичного до стратегічного, у всіх видах та родах військ.
— Україна за матрицею Стратегічного оборонного бюлетеня (СОБ) має створити систему управління оборонними ресурсами, яка буде сумісною із системою C4ISR (Command, Control, Communications, Computers, Intelligence, Surveillance and Reconnaissance — системою контролю, зв’язку, розвідки, спостереження, які проводить особисто командир для отримання відомостей про ворога). Які досягнення маємо у цьому напрямку?
— Процес створення триває. Поставлено завдання відповідним органам військового та державного управління, сплановано системну роботу у цьому напрямку. Якщо говорити про протиповітряну оборону, то сьогодні ми маємо уже стаціонарний компонент, завершується і рухомий компонент цієї системи. Нині вже є зв’язок, наприклад, із системою ППО і командними пунктами Сухопутних військ, державними та іноземними інституціями. Найближчим часом, десь у травні, плануємо провести навчання, після яких можна буде сказати, що уся єдина система управління пройшла випробування і працює.
Можу запевнити, що Збройні Сили України наповну виконують матрицю досягнення цілей Стратегічного оборонного бюлетеня. З поміж інших державних інституцій, армія найшвидше досягає євроатлантичних стандартів. Але завжди потрібно пам’ятати, що до Північноатлантичного блоку вступають не Збройні сили окремо, а держава загалом. Це вимагає від всіх нас приведення всієї держави до сумісності з країнами НАТО — у законодавстві, економіці, стандартизації, екології, рівні життя громадян тощо. Цього, мабуть, найбільше боїться наш сусід-агресор, намагаючись повернути Україну до радянщини. Втім, українці обрали свій шлях, і ми переможемо окупантів. Поза сумнівом!
